Як кожному із нас мені хочеться бачити для України оптимістичний позитивний сценарій майбутнього в складі НАТО і Євросоюзу. Але тверезий погляд указує на те, що нас очікує дуже складний і тернистий шлях.
Багато людей вважає, що завершення війни принесе нам спокій і процвітання, але це далеко не так.
По – перше, вкрай невигідні умови для України, на яких буде оформлене це перемир’я. І нам не варто звинувачувати в цьому США, країни Євросоюзу чи Туреччину бо кожна країна перш за все піклується про себе. Всі вони нам багато допомагали, а те як ми скористалися цим, та що зробили самі для того, щоб перемогти ворога, то це вже інше питання. Щоб не травмувати собі і вам душу не буду перераховувати помилкові та безглузді дії нашого генералітету та влади, які замість виправляння помилок їх множили.
По – друге, налаштувати суспільство на військовий стан значно легше ніж на відбудову країни після війни. Мало хто замислюється над тим на скільки складно військовим знову зайнятися цивільним життям, а ще складніше переформуватися тим хто заробляв шалені гроші на цій війні.
Третє, - складна демографічна ситуація. Левова частина молодих людей, що виїхали за кордон під час війни вже ніколи не повернуться в Україну.
Четверте, - більшість українців все бачать в чорно-білому кольорі і це дає можливість політикам формувати свій електорат, який базується на роз’єднуванні людей. Навіть зараз, не дивлячись на війну, наше суспільство доволі сильно поляризоване.
П’яте, - в порівнянні з Кучмовським періодом апарат чиновників виріс в чотири рази, а ефективна система керування країною відсутня.
Можна назвати ще багато перешкод, які будуть стояти на нашому шляху.
Та найстрашніше те, що Україна не має своєї стратегії, довгострокових вимірних цілей і спільної відповіді на питання "яку країну ми разом будуємо?"
Хтось може сказати, що наша ціль НАТО і ЄС. Це щось на зразок: дурний думкою радіє.
НАТО нам не світить, бо це компроміс між США та країнами Заходу з Росією.
Входження до ЄС теж маловірогідне, а якщо і можливе, то вкрай на невигідних умовах для України. Навіть асоційоване членство в ЄС призвело до деіндустріалізації та відтоку людського капіталу. Європа хоче бачити нас тільки сировинним придатком, а точніше ресурсним центром для ЄС.
Навіть перші кроки до ЄС після так званої революції гідності відкинули економічний стан України щонайменше на 25 років назад. Хаос в економіці, інфляція, зростання цін на комунальні платежі, непродумане збільшення розміру пенсій, обвал гривні в декілька разів, зростання цін на продукти харчування та нерухомість призвело до зниження купівельної спроможності населення та зростання соціальної нерівності.
Конституція в Україні не працює. В ній прописано, що громадянин – співвласник усіх надр, лісів, полів та річок. Але це тільки на папері, а на ділі чиновники монопольно контролюють усі ресурси і людей.
В Україні немає і ніколи не було незалежних гілок влади, бо все управляється з одного центру.
Головне призначення українських силових структур – це захист чиновників усіх рівнів від народу, якому вони мають служити. Наявність такої чисельності в Національній гвардії та її призначення може говорити про те, що у нас після 2013 року розбудована не демократична, а жандармська держава. І в цьому плані навіть війна нічого не змінила.
В Україні тьма непотрібних чиновників дармоїдів. У цивілізованих країнах світу Уряд формується з департаментів, а в нас кожне Міністерство – це окреме царство. А якщо подивитися чим займаються ці Міністерства, то поневолі на лисині може волосся вирости.
Не зрозуміло чому у нас Мінфін і Мінекономіки – це окремі міністерства з конфліктами інтересів.
Я добре розумію, що більшості людей подобається красива райдужна брехня про чудове майбутнє України. І перед виборами політики намалюють вам безліч чудових гасел про відновлення України, Євроінтеграцію та НАТО, соціальну справедливість, підтримку ветеранів та громадян, які втратили своїх рідних тощо.
Але не тіште себе ілюзією. Я впевнений, що на чергових виборах до Парламенту пройде багато ветеранів, волонтерів, активістів і бізнесменів, які не мають політичного досвіду і стратегічного бачення в розбудові держави. В формуванні Уряду скоріше за все повториться те, що було після так званої революції гідності та в 2019 році.
При такому розкладі США і Захід можуть бути дуже стриманими в підтримці України.
Цим самим я хочу сказати, що не потрібно кивати на когось, бо проблеми криються в нас самих.
Через сайт www.auv.com.ua наша Дорадча служба старається донести шляхи розбудови України, але на жаль далеко не завжди вдається достукатися в потрібні двері, бо всі хто приходять до влади захищають інтереси не народу, а олігархів. І ми дуже хочемо, щоб змодельований сценарій майбутнього не збувся.
Володимир Тарасюк, експерт дорадник
067-656-59-39