Знаючи жадібність деяких політичних діячів я був дуже здивований функціонуванню їх фондів на допомогу ЗСУ. Складалося враження, що в лісі здох останній вовк і ці політики переформатувались в нормальних людей. І приказка, яка каже, що людина може стати депутатом, а з депутата людини не буде, - не відповідає дійсності. І мені було навіть якось соромно, що я зневірився в наших можновладців.

На жаль я помилився, бо ці політики не стали людьми…

Схема діяльності цих фондів доволі проста. Місцеві депутати отримують фінанси з місцевого бюджету, які за бажанням можуть використати для ремонту дитячих чи спортивних майданчиків, надати допомогу нужденним після складних хірургічних втручань тощо. А винахідливі знайшли спосіб використання цих коштів з найкращим піаром: вони передають виділені кошти на ЗСУ.

І це правда. Тільки ці кошти попадають не зразу ЗСУ, а в фонд допомоги ЗСУ, створеного їхнім політичним лідером. На ці кошти утримуються працівники фонду і щось трішки перепадає ЗСУ під фанфари телезйомок. При цій схемі піар виходить відмінний.

Це говорить про те, що всі фонди мають підлягати перевіркам і в них не повинні використовуватись бюджетні фінанси. Гроші, які надходять з пожертвувань, не повинні використовуватись для утримання самого фонду.

Якщо заглянути в архіви Німеччини часів другої світової війни, то будете дуже здивовані, що фонди звітували перед державою за кожний витрачений пфеніг (копійку) і ви не знайдете ніяких витрат з пожертвувань на утримання фондів. І це ненормально, що у нас все навпаки.

Володимир Тарасюк, експерт дорадник

067-656-59-39